Якщо у тебе є родичі, знайомі чи друзі в РФ, при спілкуванні з якими ти відчуваєш увесь спектр негативних емоцій, говорячи про війну в Україні. Якщо ти все ще намагаєшся донести до них свою позицію та правдиву інформацію, то тобі не обійтися без порад від фахівця.
Редакція tochka.net звернулася за консультацією до психологині Анни Фесенко та дізналася, як контролювати емоції під час спілкування з родичами з РФ, якщо ви обговорюєте війну в Україні та які існують дієві методики донесення інформації.
У багатьох із нас є родичі в РФ і спілкування з ними стає зараз досить болючим, оскільки ми не розуміємо, як можна вірити більше пропагандистському телебаченню РФ, ніж близьким людям, які є безпосередніми свідками та учасниками подій, що відбуваються. Потрібно розуміти, що люди, що проживають на території РФ в першу чергу, є жертвами державної пропаганди, яка систематично і наполегливо через ЗМІ роками обробляла їх свідомість і формувала погляд на ті чи інші події, що відбуваються в Україні, підсовуючи неправдиву інформацію, а зараз робить це особливо перекручено.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Коли ми чуємо від родичів, друзів, знайомих їх точку зору, свідками подій, яких вони не були на відміну від нас — явну брехню про події, що відбуваються в Україні, заперечення і спотворення реальних фактів, ми відчуваємо різні емоції та почуття, такі як образа, нерозуміння, безсилля, здивування, розгубленість, і навіть гнів. І гнів на сьогодні у багатьох українців стає домінуючим.
Емоція гніву не погана і не хороша, вона має певну функцію. Здорова агресія допомагає відстоювати та захищати себе та інших людей, якщо потрібно. Гнів — це емоція, яка має бути адекватно вираженою і кожній людині життєво важливо навчитися виявляти свій гнів конструктивно. Для цього не обов'язково виплескувати емоції на оточуючих, або пригнічуючи, руйнувати себе. Це можна зробити інакше, екологічно.
На жаль, нас з дитинства вчать "не злитися". Відкритий вираз "негативних" емоцій табуйований у нашій культурі і коли настає момент, коли ми відчуваємо ці емоції, ми не знаємо, що з цим робити. А люди, які не можуть адекватно злитися, можуть завдати шкоди як оточуючим, так і собі. Гнів — це емоційний стан людини, інтенсивність якого може змінюватися від роздратування до сильної люті, це природна емоція людини, яка виражається нездоровими та здоровими способами:
- агресивно — висловлюємо гнів через вчинки, які є руйнівними, хочемо покарати кривдника;
- пасивно-агресивно (прихований гнів) — ми ображаємося на інших або звинувачуємо їх, можемо демонстративно мовчати, робити саркастичні зауваження, не пояснюючи причину своєї агресії;
- придушенням — людина заперечує те, що вона відчуває гнів;
- заявляємо про нього відкрито, впевнено і твердо озвучуємо те, що нас не влаштовує, без будь-якої агресії та придушення емоцій та через фізичні дії висловлюємо цю емоцію. Якщо є така необхідність — можна побити подушку, покричати, порвати руками якусь тканину, побити старий посуд, зайнятися будь-якою фізичною активністю.
За словами Анни Фесенко, із чотирьох способів вираження гніву лише останній є здоровим.
- Коли ми відкрито заявляємо про свої емоції, про те, що нас не влаштовує, відстоюємо свої межі, захищаємо себе і даємо вихід фізично — ми адекватно висловлюємо свій гнів і цю навичку важливо сформувати.
Допустимо в тебе відбулася неприємна розмова з родичами, друзями, знайомими з РФ і ти перебуваєш у негативному емоційному стані. Заплющи очі, згадай цю ситуацію і з боку спробуй її знову переглянути. У ситуації є послідовний сценарій: початок, середина та кінець. Тепер потрібно проаналізувати яких ресурсів тобі не вистачило, щоб пройти цю ситуацію гідно для себе — впевненість, спокій, сміливість, наполегливість, почуття безпеки тощо. Після чого уяви, що ти стоїш на початку ситуації і як би залий у себе ті ресурси, яких раніше не вистачило. Після чого прописуй новий покращений сценарій, де ти успішно впоралася, проявила всі емоції, які хотіла, висловила все так, як хотіла. Твоя нова стратегія поведінки мусить тобі подобатися. Новий варіант програй кілька разів, бачачи ситуацію і себе в ній збоку. Потім як би застрибуй у цю ситуацію і проживай її зсередини.
Анна Фесенко зазначає, що таким чином, проходячи ситуацію гідно для себе, ти її закриваєш, оскільки для мозку немає різниці, відбувається це реально або в уяві. У результаті ти легко виходиш із "думкомішалки" з приводу цієї ситуації, не накопичуєш у своєму тілі негативні емоції і не зливаєш на це свою життєву силу. Ти можеш робити таке кожен день і закривати будь-які неприємні для себе ситуації.
Але я хочу донести до родичів із РФ правду про війну. Як мені це зробити, щоб вони мене почули?Можна спробувати скористатися певними прийомами, бо коли спілкування з людьми будується за певними правилами, то результат завжди буде кращим, а тобі буде простіше донести інформацію та свою позицію.
Метод "сендвіча"
За допомогою цього методу можна спробувати ввічливо та акуратно донести свою позицію до співрозмовника. Спілкування за методом "сендвіча" будується так:
- Почати розмову з чогось хорошого та приємного для співрозмовника.
- У середині розмови можна постаратися донести свою версію того, що відбувається в Україні, підняти моменти умовно неприємні для співрозмовника або з якими він не погоджується. Бажано доносити свою інформацію, спираючись на конкретні факти, які співрозмовник може перевірити та посилатися на незалежні видання з високою репутацією.
- Закінчити розмову позитивною інформацією для співрозмовника.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Метод "Так, але…"
Будь-яка людина, захищаючи свою позицію, виставляє ті факти та докази, які, так би мовити, вигідні їй, у які вона вірить і на які спирається. І, розуміючи це, ми можемо спробувати розглянути доводи співрозмовника з іншого боку і зробити своєрідне перемикання на свою версію.
Метод "Так, але..." складається з двох прийомів:
- Ми погоджуємося з тим, що каже співрозмовник.
- Після того, як співрозмовник висловився, ти можеш сказати: "можливо ти і маєш рацію, АЛЕ! давай подивимося на це з іншого боку" і викладаєш свій варіант.
Коли з людьми погоджуєшся, вони готові слухати і чути. Це суттєво полегшує прийняття співрозмовником твоєї позиції, ніж коли прямо говориш: "ти помиляєшся, ти не маєш рації". Неприємно бути неправим, адже так?
У жодному разі, я не можу спокійно слухати, як люди в РФ підтримують вбивства в Україні, підтримують війну. Мене починає всю трусити. Чи потрібно придушувати емоції?Тебе хтось силоміць змушує слухати цю інформацію чи в соцмережах доводити свою правоту? Ні. Це твоє особисте рішення і я пропоную вибрати інше рішення — не вплутуватися в непотрібні ігрові процеси, не влазити в непотрібні суперечки, якщо реально не можеш виправити ситуацію. Найкорисніше, що можна зробити, це вийти з цієї гри. Кожна людина в РФ робить свій особистий вибір і тобі треба розуміти, що пропаганда, просякнута брехнею — це короткострокова перспектива, а правда — довгострокова, тому час все розставить на свої місця. Відпусти ситуацію, не підтримуй цю гру своїми реакціями та бережи себе від непотрібного "зливання" своєї життєвої сили.
Чи варто взагалі продовжувати спілкування, якщо це викликає у мене такі сильні негативні емоції?За словами психологині, якщо почуваєшся після спілкування розбитою, вибитою з колії та виснаженою, якщо тебе не чують, то задай собі питання: навіщо тоді взагалі потрібне це спілкування? Завжди своїм близьким можна сказати: "я вас люблю, але підтримувати це я не буду. Або ми спілкуємося, не чіпаючи хворобливі теми, або не спілкуємося зовсім".
Нещодавно ми писали про те, як знизити рівень кортизолу та запобігти стресу.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: