Друк на тканині — далеко не новий спосіб прикрашення одягу; насправді він існує досить давно. Звісно, за роки науково-технічного прогресу методи нанесення зображень на тканину значною мірою змінились, однак текстильний друк — дійсно давнє мистецтво.
Свій початок він бере з XVIII століття до н.е. з Вавилонії. Своєю чергою, на початку III століття н.е. у Давньому Китаї використовували техніку "набійки" фарби на шовкову тканину, яку називали "жаньсе". Згодом винахід китайців потрапив на Ближній Схід та до Єгипту під правлінням Римської Імперії. В Європі ж цей метод більш відомий під назвою "ксилографія".
На початку XVII століття, разом с налагодженням великих постачань ситцю до Англії Ост-Індійською компанією, виникла гостра потреба у відкритті великої кількості мануфактур з його декорування. З початком Промислової революції текстильний друк став механізованим, оскільки був розроблений циліндричний друк.
Сучасність подарувала нам перші принтери для друку на папері, а згодом й текстильні принтери, призначені для друку на тканинах та для нанесення малюнка на натуральні матеріали. Текстильна промисловість зробила великий крок вперед у секторі цифрового друку. Одними із найбільш перспективних розробок текстильної промисловості є принтери з прямим та сублімаційним друком. Прямий друк передбачає нанесення принта на готову продукцію (футболку, шопер тощо) або одразу на тканину, що дозволяє швидко та зручно створювати неповторні образи із винятковими принтами. У промислових масштабах широко використовується сублімаційний друк, що передбачає нанесення принта на спеціальний папір, який згодом, під дією температури, переноситься на тканину.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Показово, що цифровий друк має низький поріг входу у бізнес. Це досягається завдяки: оптимальній вартості новітніх технологій друку, швидкості процесу (прикладом, всього 28 секунд для зображення формату А4 на цифрових футболочних принтерах), невисокій собівартості друку квадратного метра тканини та довготривалості й екологічності принта. Зокрема, цифровий друк дозволяє формувати індивідуальний підхід до партій друку, оптимізуючи тираж під необхідне замовлення. Наприклад, дизайнеру необов’язково замовляти одразу велику партію одягу, у нього є можливість спробувати "запринтувати" невеликий тираж, а після фідбеку від клієнтів — запустити чи не запустити ту чи іншу лінійку одягу; тобто відбувається суттєва економія на залишках. Витрати на логістику також суттєво зменшуються: зникає необхідність у купівлі вже готових тканин з необхідним принтом закордоном, достатньо купити якісну білу тканину. Тому, окупність інвестицій такого рішення складає від 1 до 3 років (залежно від об’ємів друку). Основна вимога до сублімаційної технології друку — друк на тканинах з вмістом поліестеру, а для прямого друку – вміст бавовни. Сьогодні існують потужні промислові рішення, такі як індустріальний принтер Epson Monna Lisa, що дозволяють виготовляти принтований одяг промисловим способом на широкому спектрі тканин (шовку, бавовні, льонові, синтетичних тканинах).
Разом з тим, однією з ключових переваг новітнього цифрового обладнання для друку є зменшення негативного впливу на довколишнє середовище. На fashion-індустрію припадає 10% викидів всього продукованого та 20% усієї забрудненої виробництвами води. Екологічність сучасного цифрового обладнання, дозволяє зменшити викиди вуглецю зі 139 до 86 кг та обсяги використання води на 27%. До того ж технології друку компанії, зокрема чорнила UltraChrome DS, сертифіковані за стандартом Oeko-Tex Standard 100 Class 1, свідчать про їх безпечність для здоров'я користувачів.
За довгий період розвитку, людство винайшло безліч орнаментів та принтів, разом з якими еволюціонували та розвивались технології їх нанесення. Сучасність подарувала нам перші принтери для друку на папері, а згодом й текстильні принтери, призначені для друку на тканинах. Сьогодні друковані принти повсюдно представлені як у колекціях відомих дизайнерів (і дизайнерів-початківців), так і у звичайному повсякденному одязі. Однак, попри те, що усі ми звикли до буденного одягу прикрашеного різномаїттям принтів, мало кому відомо, що кожен з них має свою цікаву історію.
Геометричні принти
Клітинка — один з класичних принтів, що у більшості людей асоціюється з домашнім затишком. Проте, мало хто знає, що даний вид принту має декілька різновидів.
- Клітчастий принт "Віші" вже декілька сезонів поспіль не втрачає своєї трендовості. Невеличка двоколірна клітинка на початку свого існування здебільшого використовувалась на постільній білизні, скатертинах, серветках та у якості меблевого покриття. Укорінений стиль змінив французький модельєр Жак Естерель, використавши "Віші" у весільній сукні Бріджит Бардо у 1989 році. Сьогодні ж модельєри використовують таку клітинку переважно у літніх колекціях.
- Принт "П'є-де-пуль", або ж гусячі лапки, буквально завоював уми модельєрів та поціновувачів моди після виходу стрічки "Сніданок у Тіффані", в якому зірка 60-х Одрі Хепберн з'явилась у наряді з цим принтом. Однак, відповідна клітинка існувала задовго до появи кінематографа, адже мешканці шотландських верховин винайшли це поєднання ще у XII столітті.
Цікавий факт: усі штани шеф-кухарів у ресторанах Лондону роблять саме з тканини з цим принтом. - Не менш популярний за клітинку орнамент "Горошок", також відомий під назвою Polka Dot, набув максимальної популярності в 50-х роках минулого століття. Проте першою його появою рахують фотографію 1865 року, на котрій зображена жінка у блузці з цим принтом. Polka Dot регулярно повертається на тканини модного одягу — бум на "горошок" чітко прослідковувався в 70-х, 80-х та на початку нульових.
- Закриватиме тему геометричних принтів "смужка", яка при усій своїй простоті має далеко не просту історію. У своїй книжці "Диявольська матерія, або Історія смужок і смугастих тканин" французький письменник Мішель Паустро описує історію появи смугастого одягу базуючись на мистецтві, літературі, традиціях та іконографії. Як виявилось, у середньовічній Франції оздоблення смужками одягу буквально передбачалось законодавством для повій, злочинців, катів, блазнів, вуличних артистів та інших персон, які, на думку середньовічних законотворців, не вписувались в усталені соціальні норми.
Флористичні принти
Безсумнівно, знайдеться досить небагато жінок, які не полюбляють квіти. Вони завжди були символом естетики, витонченості та краси, а отже не дивно, що окрім садів, теплиць та букетів від коханих, квіти прикрашали й одяг у вигляді флористичних принтів.
Джерелом квіткового принту вважається Стародавній Китай. Зокрема, у цій країні на одяг наносили орнаменти із зображенням піонів — особливої квітки у китайській культурі. Його вважають квіткою благородства, багатства, імператорської влади, а також "імператором усіх квітів". Шовкові сукні із зображенням квітів набули максимальної популярності у період правління династії Тан (618-907 рр.), і лише у XVIII-XIX століттях отримали велику популяризацію на Заході. Індійці ж виготовляли ситець та бавовну, яку прикрашали різнобарвними квітковими орнаментами на блискучій основі тканини.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Не оминув квітковий орнамент й країни Близького Сходу. Зокрема, під час ісламського періоду в історії Персії (XVII ст.), оксамит прикрашали зображенням тюльпанів та виноградної лози.
Популярність квітковому принту в Європі принесла епоха Рококо, коли в моду увійшли сукні з тонкого шовку, що потребували витончених малюнків. Еволюція квітів на одязі продовжилась в новітній історії. Знаковою подією стала поява малюнку "Флора" від Gucci у 1966 році, який став візитівкою модного бренду. В 70-х роках квіти стали символом руху хіпі, що не могло не знайти відбиток у їхньому одязі.
Анімалістичні принти
Якщо королем звірів небезпідставно назвали лева, то королем анімалістичних принтів на одязі є леопард. Починаючи з 1947 року, завдяки бренду Dior та його колекції New Look, забарвлення цього звіра не сходить з одягу модниць по всьому світу. У 60-х леопардовий стиль оцінила дружина президента Кеннеді — Жаклін. Пальто із використанням плямистого принту для першої леді пошив дизайнер Олег Кассіні.
У 70-х попит на леопардове хутро та його наслідки (знищення понад 250 тис. тварин) призвело до прийняття закону 1973 року про заборону ввезення та продажу леопардового хутра на території США. Відповідно прослідковується чергова перевага сучасності — цифровий друк, що дозволяє прикрашати одяг без шкоди для фауни.
Поп-арт принти
З моменту появи поп-арту в 50-х роках він крокує в ногу з індустрією моди. Утворений як протест проти елітарних цінностей, цей жанр мистецтва охоплює усі аспекти буденності з додаванням елементів масової культури, тим самим наближаючи його до нового покоління.
Один з основоположників жанру Енді Воргол зумів не лише популяризувати власне бачення мистецтва, але й стати впливовою фігурою у fashion-індустрії, перетворивши мистецтво на предмети модного одягу. Експансія поп-арту на тогочасну моду стала викликом консервативним поглядам на fashion-індустрію. Саме тоді Воргол почав друкувати свої малюнки на паперових сукнях. Ймовірно, найвпізнаванішою паперовою сукнею художника стала Souper Dress з принтом Воргола "Консервні банки з супом "Кемпбелл".
Незалежно від того, чи сучасні дизайнери покладаються на протестні ідеї поп-арту або ж просто надихаються його стилем та образами, вони регулярно повертаються до цього жанру у своїх творіннях. Одяг з поп-арт принтами та елементами частий гість в колекціях брендів Tommy Hilfiger, Prada, Burberry та Moschino.
Одяг — це одна з форм самовираження, що дає нам можливість проявляти творчий підхід за допомогою тканин та принтів. Певно кожен фанат моди погодиться з тим, що, модні тенденції мають звичку змінюватись, те саме стосується й принтів. Вони можуть втрачати та набувати популярності від сезону до сезону, проте, в тому чи іншому вигляді вони завжди знаходять своє місце у списку мінливого модного руху та в нашому гардеробі.
Сьогодні ми маємо унікальну перевагу вибору, отже можемо експериментувати разом з модою. Цифровий друк вже встиг стати найпопулярнішим інструментом для створення персоналізованого та впізнаваного стилю, як для відомих дизайнерів, так і для звичайних домашніх користувачів, що дозволяє їм створювати унікальний дизайн та перевтілюватись ледь не щодня.
Присутні у матеріалі фотографії – це роботи з коллекцій українських дизайнерів з використанням друку на тканині, що були представлені в межах проєкту "Epson Digital Fashion" впродовж 2016-2019 років.
Нещодавно персональний стиліст розповіла, як визначити свій кольоротип за кілька хвилин.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- Еволюція шкільної форми: від суворих мундирів до вільного дрескоду
- Усвідомлений підхід до моди: українські sustainable бренди
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі