Як налагодити стосунки з близькими під час війни

Війна об'єднала мільйони людей і водночас вплинула на відносини людей у сім'ях. І не завжди зі знаком плюс. Хтось не може порозумітися зі своїми родичами, з якими доводиться тепер жити під одним дахом, хтось страждає від відсутності уваги з боку рідних, хтось намагається впоратися з токсичними стосунками.

ЧИТАЙ ТАКОЖ:

Як зберегти особисті кордони та зберегти нерви, якщо доводиться жити серед великої кількості людей

tochka.net поговорила з психологинею Анною Фесенко та дає відповіді на важливі питання сімейних стосунків.

Запитання: Є безліч прикладів, коли близькі родичі (сестри, брати, батьки, бабусі, дідусі) знецінюють почуття інших членів сім'ї. Ось ти ділишся з ними своїми переживаннями, а ось вони тобі вже видають фразу щось на кшталт: "не вигадуй, у людей ще гірше ситуації, ти не повинна нити". Стає боляче, прикро і неприємно. І з цим якось треба впоратися. Як?

Анна Фесенко

психологиня

погляд експерта

Кожен із нас був у такій ситуації, коли ми шукаємо розуміння, але нас як би не чують та знецінюють наші почуття та емоції, вчинки. Знецінення — це захисний механізм, який працює за принципом приниження значущості почуттів, цінностей та успіхів своїх чи інших людей. Коли близька людина знецінює наші почуття та емоції, вчинки — це особливо болісно і може зіпсувати подальші стосунки. Коли близька людина заявляє: "не вигадуй, у людей ще гірша ситуація, ти не повинна нити", вона намагається дистанціюватися від твоїх переживань і знецінює їх як малозначущі. Таким чином вона захищає себе від негативних переживань і таке знецінення часто не є умисним.

Анна Фесенко у такому разі рекомендує чесно та відкрито доносити близькій людині все те, що тебе хвилює. Поясни своїм родичам: те, що ти говориш і відчуваєш для тебе важливо і ти відмовляєшся вважати свої переживання малоцінними і ти була б дуже вдячна, якби близькі люди в цей період зрозуміли тебе і підтримали.

Запитання: У нас не прийнято в сім'ї говорити "я тебе люблю", але я завжди знала, що мене люблять. Тепер я цього не відчуваю. Чи варто просити батьків висловлювати свої почуття?

Анна Фесенко

психологиня

погляд експерта

На жаль, у деяких сім'ях не прийнято виражати любов до своїх дітей — говорити, що їх люблять, що вони цінні. У зв'язку з цим більшість дітей почувається недолюбленими, негідними, не цінними. А саме батьки закладають фундамент майбутнього життя дитини. Коли батьки дбають про дитину і в неї закриті потреби в їжі, є житло, про її здоров'я дбають, її розуміють, поважають, вона почувається потрібною, значущою, цінною і улюбленою дитиною, їй допомагають у розкритті унікальних здібностей і намагаються підготувати до зовнішнього світу, який дуже різний, щоб дитина виросла адаптивною до життя, відповідальною і незалежною, у тому числі й від батьків. Усе це істотно впливає на майбутнє життя. Хоч би як склалося твоє життя і які б не були стосунки з батьками пам'ятай, що основне завдання батьки виконали — провели тебе в цей світ і виростили так, як змогли. І вже за це важливо любити їх безумовною любов'ю та дякувати за життя.

На думку Анни Фесенко, часто ми самі не розуміємо, що таке любов, адже для кожної людини критерії того, що її люблять будуть свої. І виходить, що люди самі не знають, чого хочуть, але вимагають цього від інших людей. Кожна людина розуміє любов по-своєму і важливо з цим розібратися. Дай собі відповідь на такі питання:

як я зрозумію, що мене люблять батьки?
які вчинки повинні робити батьки і що говорити, щоб я розуміла, що вони проявляють своє кохання?
як я буду себе у цьому випадку відчувати?
як це вплине на наші стосунки у майбутньому?

Після цього розкажи батькам про свої побажання, але вимагати, щоб вони дотримувалися цього не можна. Це їхній особистий вибір. Дорослій людині важливо навчитися бути незалежною, закривати самостійно свої потреби та поважати вибір інших людей.

Питання: Мої батьки/інші родичі перестали мені дзвонити, цікавитись моїм життям. Як налагодити стосунки та чи потрібно це робити?

Анна Фесенко

психологиня

погляд експерта

Чому ти вважаєш, що тобі хтось і щось винен із близьких? Дзвонити, підтримувати, розуміти, турбуватися? Ми всі живі люди. Ми приходимо в цей світ не для того, щоб відповідати очікуванням інших людей і не для того, щоб інші відповідали нашим очікуванням. Кожен із нас прийшов жити своє унікальне життя. Так побудовано суспільство, що нас з дитинства вбудовують у певні шаблони та стратегії, в які ми намагаємося протягом життя "впихнути" себе та інших, а коли це не зовсім виходить, звинувачуємо себе або інших, злимося, одним словом слідує негативна реакція.

Психологиня рекомендує в такому разі розібратися для себе: як я хочу взаємодіяти зі своїми близькими людьми, скільки разів ми маємо телефонувати, в який проміжок часу? Як я хочу, щоби мене підтримували близькі? Через якісь вчинки, слова?

І коли відповіді будуть готові, через спілкування потрібно чесно донести цю інформацію родичам. Саме озвучуючи бажані правила вашого спілкування. З акцентом на тому, що тобі це важливо. Якщо ж нічого не зміниться — розуміти, що життя є різним і так буває і як доросла людина прийняти цей факт.

Раніше ми писали про те, як зберегти стосунки у розлуці.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: