Про патологічний вплив мастурбації (онанізму) до 60-х років минулого століття писали багато та часто. Думка про гріховність мастурбації та її надзвичайну шкоду існувала протягом століть. Особливу роль у формуванні такого уявлення зіграла християнська релігія, на думку якої, кожен статевий акт і сім'явивергання повинні мати своєю метою зачаття. А оскільки мастурбація не приводила до дітородіння, то й належала до категорії гріховних.
У основі цієї думки лежить історія біблійного персонажа Онана, з іменем якого і пов'язують походження терміна «онанізм». Онан, займаючись онанізмом, порушив існуючі закони, тому Господь умертвив його. Але якщо звернутися до Біблії, то в ній йшлося саме не про мастурбацію Онана, а про перервані статеві зносини з дружиною свого померлого брата. Онан не хотів, щоб та від нього завагітніла, тому не допускав інтравагінального сім'явивергання, виливаючи сім'я на землю.
Ідея про гріховність онанізму призвела до виникнення соціального замовлення, яке полягало в тому, щоб визнати мастурбацію не лише гріхом, а й також тим, за що буде розплата та покарання. Спільно зі священною церквою, виконуючи соціальне замовлення, медики зробили все можливе, щоб довести, що за онанізм очікується розплата здоров'ям і життям. Та розмаїтість наслідків мастурбації, описана в медицині, вражає уяву та найсміливіші фантазії.
Серед описаних медиками того часу наслідків, онанізм, крім статевої слабості, ослаблення пам'яті, неврастенії, втрати ваги, малодушності, боязкості, зниження працездатності, похмурості, примхливості, появи вугрів, замкнутості, фізичного та психічного виснаження, спричиняє епілепсію, простатит, неврастенію, ослаблення зору, аж до сліпоти, «розм'якшення мозку», прогресивний параліч, різного виду божевілля, збочення статевого потягу та навіть передчасну смерть. Наводилися клінічні приклади того, що мастурбація може дуже несприятливо впливати на потомство. Мастурбацію обвинувачували в усіх венеричних захворюваннях. У 1864 році відомий на той час лікар Еллен Вайт опублікувала книгу, в якій йшлося про те, що онанізм був причиною абсолютно всіх порушень - від розумової відсталості до божевілля та раку.
Страх перед наслідками мастурбації призводив до застосування превентивних заходів боротьби з мастурбацією. Це були заходи дієтичного й гігієнічного характеру. Ті, хто страждали від онанізму, не повинні були вживати в їжу спиртні напої, устриці, шоколад, перець, каву, сіль, рибу. За рекомендацією лікарів використовувалися огортання в мокрі, холодні простирадла, холодний душ, гамівні сорочки й прив'язування рук до спинки ліжка. У ХІХ столітті в США розроблялися спеціальні вироби з видачею патентів. Це були спеціальні сітки, замки та пояси, що запобігають спробам дітей торкатися своїх геніталій, зі зберіганням ключів у батьків. А для підлітків і чоловіків було винайдене спеціальне пристосування - трубка, утикана зсередини гострими шипами. Така трубка одягалась на статевий член на ніч і при мимовільній ерекції під час сну шипи починали колоти плоть, й ерекція, звісно, зникала.
На початку ХХ століття, із розвитком прогресу, завзятість боротьби з мастурбацією привнесла ще більш досконалі способи боротьби з нею. Почали застосовуватися для дітей металеві рукавички, спеціальні дзвіночки, сигналізація, що попереджають батьків про погойдування дитячого ліжечка.
- НЕБЕЗПЕЧНО: Мастурбація убила мої душу ті тіло!
У важких випадках рекомендувалися більш рішучі заходи: обрізання крайньої плоті, припікання електричним струмом для руйнування відповідних нервів і втрати чутливості, прикладання п'явок. Надзвичайними заходами в США в кінці ХІХ століття для боротьби з мастурбацією була кастрація та видалення клітора.
На початку ХХ сторіччя засумнівались у тому, що мастурбація є причиною різних захворювань. Статистичні дані, що поступово накопичувалися, свідчили про те, що значна кількість людей займається онанізмом і в абсолютної більшості з них не розвивається божевілля, статеве безсилля, імпотенція, рак і рання смерть.
Із часом вектор ставлення до мастурбації змінює напрямок із повного заперечення до повного визнання корисності. Цій тенденції сприяла сексуальна революція на Заході в 70-х роках минулого століття, рух феміністок і різних секс-меншин, розвиток сексології, як науки. Про те, що на Заході до мастурбації почали ставитися, як до абсолютно корисного та нешкідливого явища, свідчить той, факт , що онанізм почав використовуватися як лікувальний засіб у системі такого напряму, як статеві розлади.
У США наприкінці ХХ століття лікар Д. Елдріс запропонувала викладати мастурбацію в школах, спроби якої тривають і донині.Такий крен маятника, від повного заперечення до повного прийняття мастурбації, свідчить про те, що деякі сучасні фахівці у сфері сексології й сексопатології, щоб заявити про себе ще голосніше, спекулюють на контрасті протилежностей, користуючись недостатньою та глибокою поінформованістю звичайних людей.
Мастурбація від мастурбації відрізняється. Є кілька типів мастурбації: рання допубертатна, юнацька пубертатна, замісна і нав'язлива. Користь або шкода мастурбації визначається конкретною ситуацією, віком, психотипом особистості та багатьма іншими чинниками. Одне очевидно: більш шкідливим, ніж сама мастурбація, є нав'язливе почуття вини від занять нею, породжене дефіцитом знань і рівнем сексуальної культури.
Автор: Наталія Дащенко - сексолог, директор Центру "Формула любові", керівник Української школи Імбілдінгу. Сертифікований інструктор Міжнародної школи Імбілдінгу «СтануСупер», експерт фестивалю «АНІМА».