РХП або розлад харчової поведінки — це не просто сюжет з "Доктора Хауса" або історія про одну сусідку твоєї подруги, яка мало їла. Це справжня серйозна проблема, яка може стати навіть причиною смерті. Ми попросили психотерапевта-психоаналітика Анастасію Гебдовську допомогти розібратися з усіма питаннями, які виникають навколо теми РХП.
Розлад приймання їжі або розлад харчової поведінки — це поведінкові синдроми, які пов'язані з порушеннями в прийманні їжі. До них відносять нервову анорексію, булімію, компульсивні переїдання та інші розлади.
- Нервова анорексія — це навмисне і ненавмисне зниження ваги, яке викликає сама людина. Недоїдання, а то і зовсім відмова від прийому їжі.
- Нервова булімія — це розлад, при якому відбуваються регулярні напади переїдання. Після них настає почуття провини та провокування блювоти або прийом проносного.
- Компульсивне переїдання — це неконтрольоване переїдання, яке найчастіше є реакцією на серйозний дистрес.
Існує також безліч інших харчових розладів, як поїдання неїстівного або розлад виборчого харчування (спостерігається останнім часом, коли люди панічно бояться глютену або лактози, хоча у них не виявлена непереносність).
Дослідники та психологи виділяють кілька причин виникнення харчових розладів.
- Бажання контролювати
Це може здатися дивним, але одна з ключових причин — потреба в контролі, а зовсім не неприйняття свого тіла. Дослідження людей з анорексією показало, що близько 20% абсолютно не цікавилися своєю вагою і формами. Основна частина випробовуваних намагалися впоратися з негативними емоціями через контроль харчування. Втрата близьких, переїзд, розлучення батьків... втрачати контроль над життям страшно, і саме їжа в таких випадках виступає ілюзією того, що контроль повернуто.
- Відхід від негативних емоцій
Підвищене занепокоєння через потенційну небезпеку, особистого провалу, нав'язливі думки про свої страхи теж можуть стати причиною РХП. В цьому випадку їжа просто відволікає, заспокоює, дає відчуття надійності.
психотерапевт-психоаналітик
У разі харчової залежності реперна точка, що викликає незадоволення, зазвичай не саме переїдання, а наступні за ним переживання. В процесі цикл, що включає переїдання, вимальовується наступним чином. 1. Ситуація. 2. Емоція/група емоційних переживань як реакція на ситуацію. Як варіант: злість, ненависть, відраза (неусвідомлювані або частково усвідомлювані). 3. Неконтрольоване поглинання їжі. У разі булімії — викликання блювоти. 4. Емоція/група емоцій. Як варіант: вина, аутоагресія (докори, самобичування, самопокарання), сором, ненависть і відраза до себе (до тіла, його вазі, формам, зокрема). Очевидно, що їжа тут — спосіб впоратися з якимось переживанням. Виходить, після певного роду ситуації я відчуваю гаму почуттів, яку, бажаючи заспокоїтися, заглушаю за допомогою їжі. Почуття при цьому адресата не досягають, вони залишаються в мені. А після акту поглинання їжі вони трансформуються і тепер вони спрямовані на мене. Тут, у зв'язку з іншим (значущою людиною), де "щось відбувається — я відчуваю – якимось способом це висловлюю – щось у відповідь отримую..." через неможливість чуттєво-емоційного обміну, якісь етапи комунікації випадають і зав'язуються на їжу. У мене тепер з їжею стосунки.
- Соціальний тиск і неприйняття себе
Незважаючи на популяризацію бодіпозитива, в нашій культурі бути успішним і красивим — значить бути струнким. Тяга до популярності серед однолітків у підлітків може провокувати перші спроби почати худнути. Неприйняття свого тіла можуть спровокувати також батьки — якщо в дитинстві дівчинка спостерігала за постійно мамою, що постійно худне, або батьки змушували скидати вагу.
психотерапевт-психоаналітик
З точки зору психоаналізу, на передумови виникнення анорексії у дівчинки (для хлопчиків це невластиво) може впливати певний тип відносин мати-дитина. Це відбувається в підлітковому віці, коли починають буяти гормони. Дівчинка росте, помічає натяки на округлості. Відмова від їжі може реалізувати несвідомі страхи: стати жінкою (що означає округлитися) і конкурувати (як етап пубертату) з мамою, або страх дорослішати. Які причини стоять за цим психічним вибором і розбирається пси-фахівець.
- Перфекціонізм
Невинне прагнення бути краще і в усьому досягати досконалості може перерости в постійний невроз. А досконалість ніколи не може бути досягнуто, тому що перфекціонізм — це відчуття, що ти завжди недостатньо хороший. Якщо людина зі схильністю до перфекціонізму спробує дієту або контролювати харчування, це також може привести до РХП. Підрахунок калорій, одержимість фітнесом, постійні виміри ваги та обсягів — це сфери, в яких постійно можна отримувати позитивне підкріплення. І на цю "голку схвалення" перфекціоністи підсаджуються найлегше.
Існує також теорія про генетичну схильність до РХП, зокрема "ген анорексії", але підтверджених досліджень нам знайти не вдалося.
Якщо ти або твої близькі почали спостерігати у себе тривожні симптоми, пов'язані з харчовою поведінкою, найкраще відразу звернутися до грамотного психотерапевта. Також існують гарячі лінії у твоєму місті, куди можна звернутися за попередньою консультацією.
Які симптоми можуть сигналізувати про РХП:
- Почуття втрати контролю під час їжі
- Вина, сором або смуток через вподобання у їжі
- Нав'язливе бажання їсти, навіть коли немає почуття голоду
- Сприйняття себе некрасивою, товстою, сильний страх перед набором ваги
- Потреба в виснажливих фізичних вправах, проносному або викликанні блювоти після їжі, щоб позбутися від калорій
- Будь-які сильні емоції, пов'язані з харчуванням і фігурою
психотерапевт-психоаналітик
Стійке відхилення у вазі на 10% і більше в ту чи іншу сторону говорить про те, що якийсь внутрішній регулятор не працює, або стався збій, що вимагає нашої уваги. Також слід не пропустити зацикленість на вазі, яка призводить до постійного перегляду що/коли з'їсти/не з'їсти з характерним списком обмежень в їжі. Твої стосунки з їжею почалися.
Найчастіше при анорексії, булімії та конвульсивному переїданні поєднують роботу психіатра і психотерапевта. Психіатр допомагає медикаментозними препаратами (противотривожні, антидепресанти), а психотерапевт працює з мисленням — вчить усвідомлювати свої почуття, регулювати стан та розбирати внутрішні проблеми.
психотерапевт-психоаналітик
РХП відноситься до розладів психогенного характеру, що означає психічний генезис (походження). Тобто для роботи з кореневою проблематикою необхідна робота з психотерапевтом. Медичний підхід, наскільки я знаю, в роботі з РХП застосовують в разі перебільшення допустимого індексу ваги при анорексії. Також зазначу, що при переїданні з часом призводять до списку супутніх захворювань. Це, своєю чергою, призводить до лікарів. Робота з психотерапевтом відрізняється від традиційного медикаментозного курсу лікування, бо підходи у фахівців по роботі з тілом і психікою різні. Для послідовних стійких внутрішніх змін, які з часом позначаться і зовні, потрібна висока зацікавленість у змінах і готовність до тривалої співпраці. Найчастіше невеликі зміни можна відстежити в собі вже після декількох місяців роботи. Але, щоб те, що було частиною мене, і те, що одночасно рідне і руйнівне, стало не актуальним, потрібен час.
Психотерапевти відзначають, що в роботі з цим розладом є складнощі, тому що в нашому суспільстві порушена харчова поведінка — це нормально. Худнути до літа, скидати вагу для нової сукні, весь час" тримати себе в узді" і відчувати провину за два пончики замість одного. А інформації про РХП мало, тому багато хто навіть не підозрюють, що у них може бути щось не так і потрібна допомога.
психотерапевт-психоаналітик
Якби суть проблеми в РХП полягала в дисциплінуючому підході "їсти — не їсти", "нормально — багато/мало", питання б дійсно вирішувалося дієтою і контролем. Але, як я вже писала, їжа в разі РХП несе ще емоційну функцію: заспокійливу, заохочуючу, каральну, в кожному індивідуальному випадку підтримуючи супроводжуючий комплекс психічних уявлень. Можна на час себе умовити, замотивувати, домовитися, але внутрішні (несвідомі) структурні комплекси, лише частково усвідомлювані. А всі доводи та аргументи (потрібно схуднути, правильно харчуватися, змінити режим, потрібно для здоров'я та ін.) звертаються саме до свідомої частини. Коли в основі проблематики лежить комплекс несвідомих зв'язків, що мають свої поки неусвідомлювані причини та мотиви, саме з ним і потрібно працювати.
психотерапевт-психоаналітик
Впевнена, що кожен знає не з чуток що таке РХП, має різний досвід участі у програмах схуднення або детокса, прийому "чарівних" препаратів для схуднення. І знає і про занадто короткий "успіх" цих досягнень, і про зриви, і про те, що відбувається і переживається в післядії цього "успіху". Як і знає, що РХП родом з психічної історії, з якою без пси-фахівця складно впоратися. Але це не виключає, що при бажанні можна самостійно простежити ті етапи, що передують переїданню. І, відстеживши зв'язок емоції, що впливає на" жор", можливо вдасться знайти інші підходи з нею впоратися. Наприклад, піти побігати, пострибати, напитися води. Але, припускаю, що це буде мати тимчасовий ефект. Ключовий момент — в психотерапії є можливість не тільки змінити свою реакцію, а й глибоко розібратися зі своєю позицією в ранніх відносинах, яка призводить до такого типу реагування і незадовільним наслідкам.
Нещодавно ми писали про тренування після довгої перерви: як займатися без шкоди здоров'ю.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: